Край
(18+)
Мій край воняє потом в перемішку з кров'ю. Мій край пахне травою, а не тим що колять. Мій край кричить від болю, а нам похуй, помниш? Мій край стогне від екстазу, а нам дружно тошно. Мій край хоче неба краюху, а ти давиш посмішку від вуха до вуха. Мій край душиться від сміху, за упокій святих і дурнів. Труни для друзів, трони для ворогів. Тони сили в пакетах і одиниці в сталі. Питання, ким ми стали? Відповідь, а ким ми були? Коли земля з-під ніг тікала, І тіпало кості за пару грам. Ти полюбиш цей край, Він в крові і хоче на зовні. Він в тобі і мені, і ми його душим. Дружно завалюємось в блядський гадюшник. І поки сонце пече дужо, Ми серед тісних стін і обірваних шпалер, як сніжинки кружимо. Заплітаємося в сіре мереживо, тужно.
2020-06-15 14:01:37
2
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3097
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3837