Край
(18+)
Мій край воняє потом в перемішку з кров'ю. Мій край пахне травою, а не тим що колять. Мій край кричить від болю, а нам похуй, помниш? Мій край стогне від екстазу, а нам дружно тошно. Мій край хоче неба краюху, а ти давиш посмішку від вуха до вуха. Мій край душиться від сміху, за упокій святих і дурнів. Труни для друзів, трони для ворогів. Тони сили в пакетах і одиниці в сталі. Питання, ким ми стали? Відповідь, а ким ми були? Коли земля з-під ніг тікала, І тіпало кості за пару грам. Ти полюбиш цей край, Він в крові і хоче на зовні. Він в тобі і мені, і ми його душим. Дружно завалюємось в блядський гадюшник. І поки сонце пече дужо, Ми серед тісних стін і обірваних шпалер, як сніжинки кружимо. Заплітаємося в сіре мереживо, тужно.
2020-06-15 14:01:37
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3213
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4841