Після
Нехай згниють мої кості поношені, Як солдата славнії ножни. В землянку чорноземну кинуті - не прошені. Залишені. Забуті. І не гожі же! На пагорбі, під ним і над всіма. В повітрі білий пил. На зелених листках, На рожевих небесах. Не без них, Аж ніяк. Все лиш пил, На землі, І під нею, І на ній, І над нею. Я кричу під землею – Сотнею травинок, На поверхні. Сотнею молекул гідрогену. Я кричу і не чую свій крик! Він застиг. У повітрі...
2021-01-14 18:29:45
2
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2356
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9043