YИ0BKN
(18+)
Бензин по бокалах бомонду, Розливаємо дружно по голубій крові. Твій друг з петлею на шиї, зависає в панельці разом з німими. На потіху великих уйобків, стирає в танці ноги до м'яса. Вони клац-клацнуть зубами із тіні і заберуть свіжину з плацдарму. Це не притон, а наш санктум, і не тобі його мразота судити. Ти взагалі блядь ніхто, а ми з братами ще підкорим вершини. Ми хоч на самому дні, але корм для уйобків це ви. Ми для них вірус, тромби в їх кровоносних судинах. З екранів доноситься білий шум. З окраїн не чутно уйобків слідів. Вони все плетуть свою павутину, Вони все надіються піймати богів. Але їхні сіті повні простих мух, Для них це мереживо світ, але вони бачили лише одну з ниток.
2020-07-12 08:50:10
3
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3846
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12570