Голос
(18+)
Я чую голос підземних ікон, Голодних собак, холодних, Як тон, вічливих дам. Вічно закриті від ока зівак, В сирих підземках, синіх підвалів. Вони шепчуть свої секретні мантри, Тим псам. Ти сам розумієш, не має надії на чудо, Останньому лишили в подарунок перо, Кривавим крилом під ребром, п'яного силуету. І нахуй це все! Ти залишиш по собі лиш попіл – Ніщо! Про тебе забудуть так швидко і просто, Два метри на дно і затихне твій спів. І їх голоси постійно кричать під мостами, Повних шприців, кропалів і трупів у чорних мішках BMW. Вони не забудуть про тебе, Поки ще б'ється те серце, Поки ще видно всі вени. Проблеми не за горою, Але вони звикли до них. Їх не спіймають. Їх не спіймають. Їх не спіймають. Їх не спіймають. Не спіймають...
2020-12-30 15:07:16
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1909
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2489