Голос
Bad Trip
(18+)
Я чую голос підземних ікон, Голодних собак, холодних, Як тон, вічливих дам. Вічно закриті від ока зівак, В сирих підземках, синіх підвалів. Вони шепчуть свої секретні мантри, Тим псам. Ти сам розумієш, не має надії на чудо, Останньому лишили в подарунок перо, Кривавим крилом під ребром, п'яного силуету. І нахуй це все! Ти залишиш по собі лиш попіл – Ніщо! Про тебе забудуть так швидко і просто, Два метри на дно і затихне твій спів. І їх голоси постійно кричать під мостами, Повних шприців, кропалів і трупів у чорних мішках BMW. Вони не забудуть про тебе, Поки ще б'ється те серце, Поки ще видно всі вени. Проблеми не за горою, Але вони звикли до них. Їх не спіймають. Їх не спіймають. Їх не спіймають. Їх не спіймають. Не спіймають...
2020-12-30 15:07:16
1
0
Інші вірші поета
Екстаз любові На горбі Шумлять в лісах... Блдскнх
Інші поети
ami
@sourami
Ghost Know
@Ghost_Know
yoona
@yoona_yeol
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5024
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12173