قلب تائه
صاحبه القلب التائه انا .. صاحبه القلب  التائه انا.... القلب الذي يتخبط بين الالم والمتعه. القلب الذي يتخبط بين الصحيح والخطأ.. القلب الذي يناديك ان تبتعد هو  نفس القلب الذي يناديك ان تعود اليه صاحبه القلب التائه انا صاحبه القلب التائه انا القلب الذي لعنت دقاته وتمنيت لو  فقط تتوقف ضخاته... القلب الذي يحتوى وعود كاذبه القلب الذي يحتوى على الكثير من الامال الخائبه صاحبه القلب التائه انا يبدوا انى وقعت بخطيئه الحب السادى.. الحب الذي لا يحتوى على الزهور ... ولكنه يربطنى معك كاننى طير و جناحه مكسور . صاحبه القلب التائه انا.  
2018-09-05 13:51:49
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
نـُونِه
جيد جداً💙💙
Відповісти
2018-09-06 03:21:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10908
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
42
5
1324