Всі знають напевно, що таке дежавю. Це коли ми відчуваємо, що таке з нами уже траплялося. Але в дійсності такого не було. Є такі сни, що викликають почуття повторення подій з реальності. Це не теж саме, коли сон повторюється удруге. Ні- це про сни, про ситуації та людей які були раніше або мають відбутися згодом.
Дежавю як хамелеон і не тому що змінює свою окрасу; якраз воно то є стабільно незмінним але не вивченим до кінця як і хамелеон. І якщо хамелеона можна охарактеризувати-зміною окраски під впливом тих чи інших емоцій, то дежавю не піддається логіці: воно наче з хаотичних деталей складене, однак не позбавлене сенсу. Якщо вивчати і поглиблюватися, то можна побачити деяку закономірність.
Такі сни є пророчими, коли показують що має відбутися і в Наві це підкріплюється відчуттям перед скорим пришестям подій зі сну. Та якщо такі сни про минуле, то скоріше всього дежавю хоче нас чогось навчити: показати над чим нам треба працювати в собі. Заперечуючи силу дежавю ми наражаємо себе на неприємності. Луціана проігнорувала одного разу дежавю і покарання не забарилося. Вибравши невірний шлях, вона опинилася в місці де її могла чекати погибель. І це вже не була весела пригода, як здавалося спочатку, то була грізна реальність в якій вона не могла залишити те прокляте місце. Якби то було в Лімбо, то вона знайшла б швидко вихід та в Наві все не було так просто. Нині вона усвідомила свою помилку… хоч би не було пізно!
Передчуття того, що не все гаразд- вагома причина зупинитися і зробити крок назад. Так: саме назад, бо іноді краще відступити і уціліти ніж іти стрімголов уперед і загубити своє життя. Коли по приїзді в країну Луціана вивчала райони, то роздивлялася старовинні будинки і згадала що бачила в Лімбо точно такі ж. І саме щодо них вона проігнорувала передчуття. Таких ситуацій було чимало. Часто ігноруючи передчуття, вона потрапляла в біду з якої завжди рятувала вдача яка породжувала чудо і ставалася подія чи траплялася людина яка почула благання Луціани й стала на заваді між нею та її роком.