Був звичайний день. Кожен займався своїми справами. Життя йшло своїм чередою. От хіба що в новинах оголосили, що буде сонячне затемнення. І всі чекали цієї події з завмиранням серця. Напевне тому, що це страшне видовище: бачиться так наче сонце переживає смерть, на декілька хвилин але все ж смерть. Але цього разу все обіцяло бути інакше…

Прийшов час сонячного затемнення, яке передвіщали по радіо та телебаченню. Як завжди, сонце почало повільно затьмівати. Через кілька хвилин розссвіло. Та потім почало коїтися щось дивне. Перед Сонцем пролетіла чорна мара. Це було помітно із супутників Землі, а людям внизу здавалося що затемнення повторюється. Так двічі мара пролетіла над сонцем. У людей уже почала починатися паніка. Коли після другого разу розссвіло і все здавалося заспокоїлося-почалося саме страшне…

Монстр, який був дуже великих розмірів (це було добре видно зі супутників і зовсім трохи внизу на землі) підлетів впритул до Сонця. І це вже втретє монстр повністю закрив собою Сонце і на Землі настала ніч. Проте для ночі був ще надто ранній час і люди це знали. Тоді легка паніка перейшла в більш сильну. Залишалися лічені секунди до кінця світу.

Останнє, що зафіксував супутник було те як монстр відкрив свій величезний рот і зжер Сонце. Тоді погрузилася Земля в непроглядну темряву. Жили собі люди з усіма печалями й мріями і ось в цю коротку мить всі їх життя разом обірвалися. Бо Земля не може існувати без тепла і світла Сонця: вона дуже швидко охолодіє і все живе на ній замерзає. Але Луціана побачила дещо інший сценарій закінчення життя на планеті Земля. Ось бачить вона інший Всесвіт і маленьку Землю в мильному пузирі-це виглядало так наче вона перероджувалася з нуля але вже дуже далеко від Галактики «Молочний шлях». Якась Сила хотіла, щоб ця прекрасна планета не припинила своє існування.

Підозрює Луціана, що ця дивна подорож була на основі її страху стати тим самим монстром який своєю темрявою поглощає світло: тобто вона боялася, що стане тим злом звідки не буде вороття і стане нещадно нападати і знищувати добро доки це не призведе до кінця світу або до кінця всього прекрасного на планеті що по суті теж саме. Значить це було попередженням для неї, щоб вона не випускала свого «внутрішнього звіря» на волю. І це добре, що вона боялася втратити контроль-можливо саме таке усвідомлення і захистить її від цілковитого падіння.