Коли ти перебуваєш на межі між світом Наві і світом Лімбо-неосознанно починаєш лунатити. Це стан-коли людина ходить, говорить і робить речі перебуваючи в стані сна. І наче в Луціани таке відбувалося: їй здавалося що говорить слова і взиває до коханого в реалі, тоді як це було в Лімбо. Знає вона це від муженька, який поруч і підтвердив що вона лише хропить і нічого більше не робить у сні.
Такий стан шкідливий як для самої людини так і для оточуючих. Це лікують таблетками, але ніхто не знає що ця проблема є суто психологічна і криється в глибині, тому таблетки не дуже ефективні в боротьбі з цією хворобою. Ця хвороба має лікувати скоріше гіпнозом й іншими регресивними методами. Її корінь лежить в нервовій системі людини і причина в прихованому стресі від пережитих бурхливих почуттів внаслідок психологічної травми. Проявляється зазвичай, коли задіються тригери пов’язані з трагедією яка викликає лунатизм. Звісно-це розлад сна, як і безсоння і тому треба боротися з цим на ранніх стадіях аби мозок не постраждав безвозвратно.
Варто дослідити фази сна і впевнитися що вони в порядку і лиш тоді можна вважати себе здоровим. Луціана знає і міцний сон де немає сновидінь, і полу-сон де ти прикімарив і провалюєшся в гущу подій в Лімбо, знає й кошмари викликані щоденним стресом.
Міцний сон дуже важливий як для фізичного так і психологічного відновлення організму після довгого тяжкого робочого дня. Варт підмітити ще й те, що поранення в Лімбо часто відображається в Лімбо. Наприклад, у Луціани синяки з’являлися на тому місці де її сильно вхопили в Лімбо. Люди думають, що нам сниться подібне коли ми в Наві хворіємо, але все якраз навпаки. Це Луціана пізнала, коли лягала невидимою а просиналася скаліченою. Таких випадків було багато і це давало всі основи для такого висновку. Що ж: любий розлад сна є небезпечним і тому варто заздалегідь виявити проблему аби потім лікування не було затяжним.