Скляне місто
Просто Человек
Сьогодні знову місто спить, Та лише я не сплю, І місяць в небі майорить В безмежному жалю. І зорі сяють в темряві, Але весь час мовчать, Неначе всі у підданстві Скляного міста волі будуть ждать. Ось, дочекалася одна - Вже вниз стрімглав біжить, Напевно ось вона - ціна За волю, що триває мить. Вже скоро ранок прилетить, Розбудить місто знов, На скляних вулицях у мить Почуєш звук розмов. Вони гудітимуть, як рій, До самих сутінок, А потім знову повернуть у царство скляних мрій, Котрі спішать, як зорі ті, до книжних сторінок.
2019-02-05 02:30:02
7
0
Інші вірші поета
Чарівне життя Казковий персонаж Сонце
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4838
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12384