BIPØLAR
I erased my past, I snapped my fingers and changed my mask, Several years have passed my brain is messed, I'm still alone with regrets but at least I've dealt with the stress, I POURED SOME EVIL FROM MY VEINS, LIFE TOOK ON NEW VALUE AFTER I EXPERIENCED DEATH, I STAYED ALIVE AFTER GOING THROUGH THE PAIN, FINALLY I GOT LIFE, BEFORE I ONLY HAD BREATH, I have played enough games, I learned a lesson from pain, Words hurt deeper than a blade, The most painful feeling is when you're to blame, It eats away from the inside, Eats away at all thoughts in the mind, No escape when the cage is your mind, THAT VERY FORGIVENESS CANNOT BE FOUND Digging in my soul, still can't reach my goal, Thinking of my being, this is annoying feeling, Signs on the walls, they're carved in blood, Drowning in my thoughts that are incoherent, My phone is tearing apart from calls, I'm gone without saying a thing to my loved ones, I'm sorry, I didn't want 'em to worry, I worked on myself I was just like under water, So much pain from worry, I WOULD RIP MY HEART OUT, It all sounds like a fictional tale, BUT IT'S TRUE I'M BIPOLAR, I'M LIKE AN EXTRA WORM IN THIS WORLD AT THE LEVEL OF DIRT, I DON'T WANT TO RESTRAIN MYSELF ANYMORE, MY SECOND PERSONALITY WILL KILL EVERYONE... AHAHHHH... I'm just tired... Ahhhhhhh...
29.08.2021
4
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1334
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11405