Наказ
Я не знаю де я зараз, Чи стою позаду, Чи вже виконав чийсь наказ. Я втомився чекати, Чекати тут, у черзі. Я чекаю, сподіваючись Знайти за чим гнався за всі межі. Я не готовий відпускати, Тому що занадто багато вже втрачав. Я відмовляюся чогось бажати, Але в черзі таки довго стояв. Стріляв у небо тими бажаннями, Але тоді застряг на землі. Я можу не спати днями, Якщо ти накажеш мені. Я можу затримати подих, Можу прикусити свого язика, Я можу підробити усмішку чужих, Лиш накажи, бо я вірна людина. Слова у голові будують свою архітектуру, Вони мене руйнують зсередини. Твої накази змінюють мою літературу, А я піддаюся мов мішок пилини. Я думав, що зможу після цього літати, То чому ж тоді я втонув? Я ніколи не зможу дізнатись, Чому це падаю вниз, І приземлення так і не відчув. Лиш відчув, як холоне моя кров, Коли падаю униз. Пронизливий вітер у груди ввійшов, Чи то охоплює холодний бриз? Не знаю де я зараз, Чи досі в черзі виконувати наказ, Чи впав униз, Де втратив нарешті той наказ.
2023-07-31 17:26:40
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2937
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2228