Пішаки

Керол

(18+)
Ми точно як оті солдати, Пішаки у чиїсь грі- Вірні до сліпоти, І їм полум'яні мечі. Тією вірою вбиті тисячі- Тисячами й полягли в грунти. Рвуть піснí серце матері Ті беззбройні пішаки. Руки батька чорні, мов згоріла плоть, Шість годин горіла його кров. Роками віра гробить Пішаків із сотнями мов. Ми точно як оті солдати, Що вірять у святих. Кричать бездушні, гудуть гармати, Кати чекать змучених, сліпих. Плекати б віру тим солдатам Не у людство, а в боротьбу. Наказ ''верхні'' роздають: страта безчесному рабу! ... Тисячами гинули у сліпоті, Йдучи навпомацки у темноті. Вірили вказаній меті Пішаки беззбройні у чиїсь грі. 11-18.04.2023.

2023-04-18 12:22:51

Інші вірші поета

Я ношу своє серце у рукавах Америка, Європа Омріяне місце Закохатися б двічі

Інші поети

Helga Savchuk

@Helga10

Mila Kaminska

@kammille

Tigerclawandtigertail

@tigerclawandtigertail

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11156

Без вагань

МОРГАН РЕЙ

Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...

8539