Щось забуте
Керо Лайн
Щось забуте у небі ще спить, Ранки п'янкі від вина, А пальці вщент розбиті, Як осколки з вікна. Щось забуте, старе, як касети, Вальс на драмі новій, Танцювали вони як кларнети Спішно, дзвінко мимовіль. Щось забуте голубило погляд, Мов осоння ніжило рай, Тільки та клята дорога Вибиває цей шрам. Нехай. ...Бо забуте горіло в тих перестрілках, Кулі охоплювали рани, А вони танцювали на сопілках, Щоб забути час, хибні плани. ОСО́ННЯ Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем. 06.07.2023.
2023-07-10 07:20:06
2
0
Інші вірші поета
Порвані дроти Маршрути вже задані По жорстокому добре Будь мені кимось
Інші поети
Luna
@Moon_Luna_
Katrin Pirs
@katrin_pirs
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13261
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2741