Закохатися б двічі

Керо Лайн

Я розгорну тебе, як книгу, Почну писати твою історію на пергаменті. Спочатку намалюю, як здалеку ти спиш Із каштановою стрічкою на обличчі. Тоді почну падати тобі в обійми, Благатиму поцілунками залишитись навік. Раз за разом затискаючи у своїх грудях, Не віддаватиму частинку свою людям. Якби ж ти знову зійшла тими сходами, Якби ж я міг закохатися в тебе вдруге, І хочеться танцювати в двох на вулиці Наче поглядів, спрямованих на нас, не існує. Я розгорну себе, як книгу І подарую тобі всі епізоди. Малюй долонями мені узори, А я охоплю сотні миль, аби хватило полотна для них. Почну писати твою душу, А ти пиши мені мою, Адже тільки твоїм рукам я корюсь, А губи твої, як акварельне море–я в них топлюся. Якби ж ти знову йшла тими сходами В тому самому пальто— Я б закохувався знову й знову У сапфір, блакитний погляд. Ти сказала закрити кароокий дух, Не дивитися униз. Тоді я відчув твою лагідну душу Лиш одним дотиком руки. Хочеться танцювати в двох на вулиці, Не чекаючи музики чи дощу, Не чекати десятої години ночі, Аби поцілувати акварельні губи й намальоване полотно. Якби ж я міг закохатися двічі– Мені б і того було мало. Навіть сотні разів— Їх не достатньо. Ті шість літер, які я перед сном щодня промовляю Ллються до тебе мов мед. Якщо поруч тебе немає— Я пошлю згадку про наш силует. Говоритиму: К О Х А Н А І твої фарби в мені оживають. А коли ти звернешся до мене— Я відчую, як твої губи мене кохають. 17.07.2023.

2023-07-17 19:52:30

3

0

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1765

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2142