Закохатися б двічі
Я розгорну тебе, як книгу,
Почну писати твою історію на пергаменті.
Спочатку намалюю, як здалеку ти спиш
Із каштановою стрічкою на обличчі.
Тоді почну падати тобі в обійми,
Благатиму поцілунками залишитись навік.
Раз за разом затискаючи у своїх грудях,
Не віддаватиму частинку свою людям.
Якби ж ти знову зійшла тими сходами,
Якби ж я міг закохатися в тебе вдруге,
І хочеться танцювати в двох на вулиці
Наче поглядів, спрямованих на нас, не існує.
Я розгорну себе, як книгу
І подарую тобі всі епізоди.
Малюй долонями мені узори,
А я охоплю сотні миль, аби хватило полотна для них.
Почну писати твою душу,
А ти пиши мені мою,
Адже тільки твоїм рукам я корюсь,
А губи твої, як акварельне море–я в них топлюся.
Якби ж ти знову йшла тими сходами
В тому самому пальто—
Я б закохувався знову й знову
У сапфір, блакитний погляд.
Ти сказала закрити кароокий дух,
Не дивитися униз.
Тоді я відчув твою лагідну душу
Лиш одним дотиком руки.
Хочеться танцювати в двох на вулиці,
Не чекаючи музики чи дощу,
Не чекати десятої години ночі,
Аби поцілувати акварельні губи й намальоване полотно.
Якби ж я міг закохатися двічі–
Мені б і того було мало.
Навіть сотні разів—
Їх не достатньо.
Ті шість літер, які я перед сном щодня промовляю
Ллються до тебе мов мед.
Якщо поруч тебе немає—
Я пошлю згадку про наш силует.
Говоритиму: К О Х А Н А
І твої фарби в мені оживають.
А коли ти звернешся до мене—
Я відчую, як твої губи мене кохають.
17.07.2023.
2023-07-17 19:52:30
5
0