Багато
Сергій Оксентюк
А я багато від життя і не хочу, з одною сонце провожати хочу. А потім зранку сонце ясне, нехай будить проміням обох. Не потрібні скарби казкові, не потрібні гори золоті. Їх замінить сміх чудовий, щасливої сім'ї. Та що ж таке кажу я: "Не хочу від життя багато" Бо золото не важливо насправді. А те чого я хочу найційніше у житті.
2018-11-30 20:58:55
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Mashka Zelenchuk
Дуже гарно написав і правдиво👍😊😊молодець
Відповісти
2018-11-30 21:03:04
2
Сергій Оксентюк
@Mashka Zelenchuk дякую
Відповісти
2018-11-30 21:04:09
2
Сергій Оксентюк
@Mashka Zelenchuk 😄😊
Відповісти
2018-11-30 21:06:02
2
Інші вірші поета
Роздивись Слова Читаю Дорога
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5888
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2562