Язики
Сергій Оксентюк
Добрі і хороші язики Розказують свої казки. А я це слухаю і дивую, Як багато вони знають І все вчасно повідомляють. Що робили і де були, Які думки в голові гули. Хочеться вас запитатися: "А ви не надірветеся В чужому житті копирсатися?" В мене відчуття постає Що ви майбутнє відаєте. А насправді вам серіалів нехвата, І бурхлива дивна фантазія, Список ідей вам подає, А язик все без міркувань видає. Хотів був за совість спитати, Та для цього вам її треба придбати. Адже люди що лізуть в життя чуже, Не думають чи по совісті вчиняють це. А раз не думають вони про таке, Треба перевірити чи вона у них є.
2020-10-15 17:03:18
3
0
Інші вірші поета
... Історія ... Любов
Інші поети
Alonar
@Alonar
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Лео Лея
@lesya_yurp
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11970
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4350