Вітер Змін
Честер Фінч
Ходжу серед домів високих, Шукаю правди й забуття, І у одвічній цій дорозі, Не бачу ні початку, ні кінця. У книгах все черпаю знань, І відголоски дум нічних, Все не дають мені заснути. Ці роздуми безкрайні й недосяжні, Для мене стали - як спогади дитинства, Які я все пригадую щодня. На вулиці я чую шум прибою, А вдома запах квітів гірських, Замріяний, спокійний, і тривожний Сиджу в кімнаті зруйнованих надій. Я пригадав забуті візерунки, Картини щастя, радості, журби І поряд вже зі мною, добрі тіні Які вже знають, хто я є такий... Але життя - лише ілюзія, та марево Жорсткої доби... Я так бажаю вже, прокинутись раптово Не бачачи ні сліз, ні боротьби, Ходити алеями сакур, не думати А що я не зробив? Для чого все це? Невже на це, я заслужив? Бажаю легко дихати, не кашляючи від болю, Кохати, вірити, і жити мирно на землі, Я вірю що все це ненадовго, Й подує в сторону мою, цей вітер змін.
2025-03-03 00:39:23
1
0
Інші вірші поета
"Не треба нам медалів золотих" "Гість з минулого" "Вітер змін, і досі суворий" "Похмурі обличчя"
Інші поети
Ava Brown
@avaontiana08
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2685
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4946