"Душа у вогні, та на простори гнати"
Душа у вогні, немає сили більше,
Скоріше у сідло та на простори гнати!
Вже вечір плив, мене лишив з собою,
Висіла ніч, біля моєї хати.
Думки мої, вже розлились рікою..
А з ними я, пливу за небокраєм.
Запам'ятав я образ цей, який мені такий близький.
І зорі недосяжні, і ці степи широкі.
Я залишив у пам'яті своїй..
Серед високих гір, шукав я порятунку.
Втікав від злих, засмучених думок.
І ця рівнина у полі, вже заспокоює серце моє..
Цей шум нестерпний, хоч трохи помовчить..
Скоріше у сідло та на простори гнати!
Вже вечір плив, мене лишив з собою,
Висіла ніч, біля моєї хати.
Думки мої, вже розлились рікою..
А з ними я, пливу за небокраєм.
Запам'ятав я образ цей, який мені такий близький.
І зорі недосяжні, і ці степи широкі.
Я залишив у пам'яті своїй..
Серед високих гір, шукав я порятунку.
Втікав від злих, засмучених думок.
І ця рівнина у полі, вже заспокоює серце моє..
Цей шум нестерпний, хоч трохи помовчить..
Коментарі