"Ми в цьому житті тільки гості"
"Люди"
"Я роками"
"Художник"
"Пустеля Мрій"
"Я сам себе вбивав щоразу"
"Досить"
"Сотню разів"
"Ти можеш все на цьому світі"
"Душа у вогні, та на простори гнати"
"Мене несе течія"
"Завтра може не настати"
"Бувають хвилини спокою порожнього"
"Стоїть галера моя"
"Бувай журба моя"
"Остання Людина нв Землі"
"Люди"
А люди все будують храми.
Слізьми оплакані, серцеві драми.
А вітер все не стихне, не замовкне.
Все віє в сторону яку, я оминаю збоку.

Скільки я разів, думав про минуле..
Та те минуле, про мене і не думає.
Скільки я казав, та чи хтось почув?
Скільки я почув..
Краще б і не чув..

Бачив я тварин, що людьми були!
Та і тих людей, що були свиньми..
Тут насправді, важко все збагнути.
Краще жити на Землі, а не просто бути..
Краще бути людяним, а не людоїдом..
Не з'їдати в людях, віру та надію..
© Честер Фінч,
книга «Збірник Віршів "Поезія Життя"».
Коментарі