"Ми в цьому житті тільки гості"
"Люди"
"Я роками"
"Художник"
"Пустеля Мрій"
"Я сам себе вбивав щоразу"
"Досить"
"Сотню разів"
"Ти можеш все на цьому світі"
"Душа у вогні, та на простори гнати"
"Мене несе течія"
"Завтра може не настати"
"Бувають хвилини спокою порожнього"
"Стоїть галера моя"
"Бувай журба моя"
"Остання Людина нв Землі"
"Остання Людина нв Землі"
Я зійшовши з коня, оглядав все навколо.
І дубові ліси, і чарівні протоки.
Вітер у полі, розвіяв всі болі мої..
Серед степу широкого, і гір цих могутніх, все продовжував далі я йти.
Незабутні пейзажі, світанок на Сході.
Всю дорогу мені простягли..
На шляху зустрічав, я чимало всього.
І квітучі сади, і покинутий дім.
Вже не чути у ньому, ні співу, ні сміху..
Тільки спогади ці, відчуваю в повітрі..
Тут криниця засохла, а там ферма пустує..
Де знайти тут живих?
Хоч живі тут існують?
Все продовжуваю йти я по стежці,
а на ній немає слідів..
Де всі люди, хоч хтось тут вцілів?
І ось мені зустрілась людина, я в неї спитав:
Де всі люди?
Чому тут так тихо?
Та чоловік, опустивши голову промовив мені:
Люди зникли, а я залишився..
В один день всі розвіялись вітром у полі..
Я питав у Бога:
-Чому я залишився?
Та він, не промовив ні слова..
Вже напевно йому набридло це все..
Всі ці війни, страждання та болі..
Називали мене тут пророком.
Залишив він мене одного..
© Честер Фінч,
книга «Збірник Віршів "Поезія Життя"».
Коментарі