"Дорога у Вічність"
Пролог Дорога БАСТІАН У дорозі на двох,менше кроків.. Ми з тобою-ідемо не раз. Тут і гори,і водні потоки,все усміхнено-глянуть на нас. Ми для них-лиш піщинки на пляжі,вони зверху глянуть на нас.. Не сумуй ти,не треба вже так.. ЛЮДВІГ Як мені,в цих краях,і не засумувати? Тут панує-тиша і спокій в душі! А у сердці чомусь маю втому.. Поясни ти мені.. БАСТІАН -Тут пояснень навіть не треба,ти напевно ще не зрозумів. У журбі немає потреби,ти прийми безтурботний політ. Не гадай,не плануй,та не переймайся.. Все що сталось-все мало відбутись. Не змінити тобі тих подій! ЛЮДВІГ Все неначе у казкі,ще не віриться мені.. Чому вітер шепоче пісні? Чому спів солов'їний,все лунає тут скрізь? В чому підступ такий сновидінь.. БАСТІАН Це не сон! Просто день-нині чудовий. Весь цей Світ-існує для нас! Ми щодня пливемо по течії,і об камені руйнуємо час.. Нам потрібно хоча б трохи-спочинку. Не тримати тривогу в руках.. І тим паче засмученим бути,хай сумні-втрачають компас. Ти повір друже моїм словам,все що сказане буде-залишається всюди. А все те що не сказав-з часом скажеш не раз.. ЛЮДВІГ Маячня це якась! Ти напевно живеш десь далеко,у мрійливому світі своєму.. Реалістом ти-бути повинен! А не бачити тільки приємне.. БАСТІАН Я такий який є! А ось ти-лиш бачиш лихе.. Тут помітив сміття на дорозі,там уколів чимало в кущах,а ось там; Бачиш білі тополі,що похилені з смутком до нас.. Як таким жити на Світі? Ти лиш бачиш погане весь час.. ЛЮДВІГ Знаєш друже,не треба сваритись.. Ми лиш різні з тобою,ось і все.. Не змінитись,нам вже ніколи! Ми такі які є. БАСТІАН Ти правий,люди різні бувають. Одні-вірять Богам на Землі. Інші-в небі літають,довіряючи тільки собі. Я колись-був складнішим.. Був таким як і ти,все брав близько до серця,все сплітав душевні сітки.. ЛЮДВІГ Що змінилось у житті твоєму? Що ти став іншим в житті.. БАСТІАН Наш час-не безмежний повір! Ми за своє життя-лиш добре пам'ятаєм засмучені дні.. Але чому так відбувається? Відповідь ти мені.. ЛЮДВІГ Ну напевно, їх дуже багато.. А щасливих,лиш кілька років,а у деяких навіть і днів.. Всі як і я-аналізують,складають,в підсвідомості події свої.. БАСТІАН Так і є! А ще я додам-що ми забуваєм,хто створив для нас,щасливі дні.. Всі кажуть; -Сім'ю поважаю,та кохаю я всіх! Але коли подзвонити збираються. Вже знайдуть сотню причин..
2023-04-25 22:18:56
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3341
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1770