"Дорога у Вічність"
Пролог Дорога БАСТІАН У дорозі на двох,менше кроків.. Ми з тобою-ідемо не раз. Тут і гори,і водні потоки,все усміхнено-глянуть на нас. Ми для них-лиш піщинки на пляжі,вони зверху глянуть на нас.. Не сумуй ти,не треба вже так.. ЛЮДВІГ Як мені,в цих краях,і не засумувати? Тут панує-тиша і спокій в душі! А у сердці чомусь маю втому.. Поясни ти мені.. БАСТІАН -Тут пояснень навіть не треба,ти напевно ще не зрозумів. У журбі немає потреби,ти прийми безтурботний політ. Не гадай,не плануй,та не переймайся.. Все що сталось-все мало відбутись. Не змінити тобі тих подій! ЛЮДВІГ Все неначе у казкі,ще не віриться мені.. Чому вітер шепоче пісні? Чому спів солов'їний,все лунає тут скрізь? В чому підступ такий сновидінь.. БАСТІАН Це не сон! Просто день-нині чудовий. Весь цей Світ-існує для нас! Ми щодня пливемо по течії,і об камені руйнуємо час.. Нам потрібно хоча б трохи-спочинку. Не тримати тривогу в руках.. І тим паче засмученим бути,хай сумні-втрачають компас. Ти повір друже моїм словам,все що сказане буде-залишається всюди. А все те що не сказав-з часом скажеш не раз.. ЛЮДВІГ Маячня це якась! Ти напевно живеш десь далеко,у мрійливому світі своєму.. Реалістом ти-бути повинен! А не бачити тільки приємне.. БАСТІАН Я такий який є! А ось ти-лиш бачиш лихе.. Тут помітив сміття на дорозі,там уколів чимало в кущах,а ось там; Бачиш білі тополі,що похилені з смутком до нас.. Як таким жити на Світі? Ти лиш бачиш погане весь час.. ЛЮДВІГ Знаєш друже,не треба сваритись.. Ми лиш різні з тобою,ось і все.. Не змінитись,нам вже ніколи! Ми такі які є. БАСТІАН Ти правий,люди різні бувають. Одні-вірять Богам на Землі. Інші-в небі літають,довіряючи тільки собі. Я колись-був складнішим.. Був таким як і ти,все брав близько до серця,все сплітав душевні сітки.. ЛЮДВІГ Що змінилось у житті твоєму? Що ти став іншим в житті.. БАСТІАН Наш час-не безмежний повір! Ми за своє життя-лиш добре пам'ятаєм засмучені дні.. Але чому так відбувається? Відповідь ти мені.. ЛЮДВІГ Ну напевно, їх дуже багато.. А щасливих,лиш кілька років,а у деяких навіть і днів.. Всі як і я-аналізують,складають,в підсвідомості події свої.. БАСТІАН Так і є! А ще я додам-що ми забуваєм,хто створив для нас,щасливі дні.. Всі кажуть; -Сім'ю поважаю,та кохаю я всіх! Але коли подзвонити збираються. Вже знайдуть сотню причин..
2023-04-25 22:18:56
3
0
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1257
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5208