"Книга Життя"

Честер Фінч

Я бачив безліч сліпих людей. Хоча і бачити вони могли.. І люди ці без віри в сердці. Все пропонували разом йти.. І час для них-лише сміття. Його викидують дарма.. Все знати у житті бажають. Але обізнаності у них нема.. Книгу життя-лише не прочитають. Занадто нудна, для них була.. Все встигнути, прожити час свій, неначе "далі буде". Та це нажаль не станеться ніколи. Книга написана лише першим томом. Останні сторінки для них болюча втома..

2022-12-25 22:12:42

Інші вірші поета

"Гори" "Похмурі обличчя" "Втрачений" Поема "Козак та Пані" Частина 1

Інші поети

Maria

@maybe_baby

Рыжий

@Kliri

Moi

@Moi_2000

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3305

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12143