"Мамо"
Честер Фінч
Мамо, скажи чому? Чому я винен в бідах всіх.. Чому життя таке складне.. Неначе випробуває, хтось мене.. За все пробач.. Пробач що час наш не зберіг.. За те що став на бік пітьми.. Мости добра в собі спалив. Я все пройду, у мене серце ще горить. Бо в ньому посмішка твоя. Назавжди проживе в мені.. Мамо,скажи чому? Чому ти плачеш від журби? В чужих місцях на самоті. Проходять в смутку твої дні.. Ти не сумуй! Життя і так сумне стає.. Твій смуток знищує мене.. Твої слова.. Твої слова-як білий сніг. Раптово випав по весні.. І з часом випадково зник..
2023-01-13 14:24:20
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Мія S
Сумний дуже вірш 😢
Відповісти
2023-01-13 14:26:10
1
Честер Фінч
@Мія S Особистий дуже вірш..
Відповісти
2023-01-13 14:27:07
Подобається
Мія S
@Честер Фінч відчувається, що особистий. Напевно, тому і сумний
Відповісти
2023-01-13 14:28:09
1
Інші вірші поета
"Думки в пітьмі" "Все життя" "Страшні слова" "Кохання-що це слово означає"
Інші поети
M@ïN ThïNg
@mainmoha
Натока.
@_Natoka666_
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3827
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1285