"Поговори зі мною"

Честер Фінч

Мракобісся нависло над околицями, ми зникли безвісти. Дрімучий ліс — моя душа, мене вирішила заклювати, завербувати сліпа ненависть. Просто поговори зі мною.. Розкажи що на сердці маєш Ми вже роками разом будуєм Замок! Але чому цього не пам'ятаєш? Я стільки часу блукав горами крутими. Не знайшовши порятунку в тих словах... Кожен день як день-сурка Дрімучий ліс-моя душа.. Я спостерігав за перепадами емоцій твоїх. Будував картину на вуглях.. Хотів сказати ті слова Але зібрати їх ніяк.. Я втратив силу в тих словах! Настане день ти зрозумієш, що немає часу на те, щоб ми сварились та гнобили.. Один одного кожен день. Нам двом залишиться потрібно В тих спогадах, які дарують щирий час.. Там ми залишитись повинні, ту мить носити крізь життя!

2022-11-15 17:42:45

1

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

Файно. Цей вірш в одночас відчуваєш і думаєш.

Відповісти

2022-11-19 17:47:01

Подобається

Честер Фінч

@Сандра Мей Дякую за оцінку❤

Відповісти

2022-11-19 17:47:26

Подобається

Схожі вірші

Всі

Крапка

Ай

Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.

70

0

4231

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2571