"Поговори зі мною"

Честер Фінч

Мракобісся нависло над околицями, ми зникли безвісти. Дрімучий ліс — моя душа, мене вирішила заклювати, завербувати сліпа ненависть. Просто поговори зі мною.. Розкажи що на сердці маєш Ми вже роками разом будуєм Замок! Але чому цього не пам'ятаєш? Я стільки часу блукав горами крутими. Не знайшовши порятунку в тих словах... Кожен день як день-сурка Дрімучий ліс-моя душа.. Я спостерігав за перепадами емоцій твоїх. Будував картину на вуглях.. Хотів сказати ті слова Але зібрати їх ніяк.. Я втратив силу в тих словах! Настане день ти зрозумієш, що немає часу на те, щоб ми сварились та гнобили.. Один одного кожен день. Нам двом залишиться потрібно В тих спогадах, які дарують щирий час.. Там ми залишитись повинні, ту мить носити крізь життя!

2022-11-15 17:42:45

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

Файно. Цей вірш в одночас відчуваєш і думаєш.

Відповісти

2022-11-19 17:47:01

Подобається

Честер Фінч

@Сандра Мей Дякую за оцінку❤

Відповісти

2022-11-19 17:47:26

Подобається

Інші вірші поета

"Люди" "Там буде дощ" "Портрет на полотні" "Над горизонтом"

Інші поети

Олег Майнд

@oleg_mind

Shina

@Sheena

Aki Gray

@sarcasm

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2066

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

4827