"Ми самі є собі творці"
Дістану я, до глибини, Не зрозумілих цих речей, Знайду сенс, страждань та мрій, Яких все більше, тут стає. Марні надії на кращі часи І марнота - у всьому теж... Не треба нам, порожніх слів, Яких чимало навкруги. У вирії буденних справ Ми віднайдемо, спокій свій. Не треба в голову пускати, Думи тужливі, та надію, Ми самі творимо історію, Ми самі є - собі творці." Я тут лише в'язень своїх слів, У темряві невиразного сумніву Шукаю свободу, від кайданів, Яких диктує мені час. Я тут творець - себе самого, Я скульптор тіла і душі! Ми самі є - собі творці Митці забутої епохи...
2024-09-13 16:31:29
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4401
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2141