"Сутність моя"
І чіпляє душу, я образи не пробачу.. Я зруйную, план твій обіцяю! Ти лише тут зайвий, цей страждальний.. Цей страждальний.. Бачу у тобі-лише розчарування! Сумні очі, та страх спотикання.. Як ти дожив, до своїх років? І не здурів.. Там бачиш підступ та зволікання.. Кожен крок, ще нове питання.. Як ти прожив стільки років? Та не здурів.. Скажи ти мені! Я відійшов від нього подалі. З ним хоч і пройшов, всього я чимало.. Та досить вже! Прощатись з ним, маю я.. Сутність моя.. Прощавай..
2023-06-06 00:18:28
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2900
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4904