"Підноготна пташок"
Підноготна пташок ( feat. Марко Ріхтер ) (Марко Ріхтер) Вік живи і вік учись на помилках, Лише пташки вивчають атмосферу. Як так трапилось? І що у головах? Розкажуть і про гнів,і де панує Ерос. І правий був наш із вами Заратустра, Відчуваючи орла й побачивши змію. Птахи від вітру, як соломинка, не гнуться, Б'ються мужньо, поки не впадуть в бою. Людина - птах двуногий і без пір'я, Саме так колись сказав про нас Платон. Спостерігаємо, не взмозі доторкнутись до сузір'я. Падаємо вниз логічно, як віщав Н'ютон. Маленький хлопчик поки що не знає, І у небо пошепки він скаже, "Там далеко, десь за небокраєм, Люди теж стають пташками". (Честер Фінч) "Я хотів би літати як птах". Людям в очі згори подивитись. В них побачити радість і страх. А можливо і жити навчитись. Розрізняти уміти людей. Що міняють костюми і маски. І тоді у відблиску очей. Не залишеться жодної фальші. Є птахи, що летять вище хмар Коли того попросить їх серце. Серед вітру, грози,поміж скал. Все у пошуках свого гніздечка. Розум свій проявляти в деталях. Як це робить ворон крилатий. Та відчути свободу, ніби з клітки прийшлось утікати. Ті знання добувати як солодкий нектар. Відлітати у теплі краї. Та немаючи тяжких барикад. Будувати життя на "квітучій землі".
2023-02-05 11:15:31
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
baofæn
💪👌
Відповісти
2023-02-05 11:18:12
1
Честер Фінч
@baofæn 😉😌
Відповісти
2023-02-05 11:18:32
1
Lexa T Kuro
Цікавий дует, мудрі думки! Ви начебто про одне і те саме, але кожен висловив свою думку, відчувається індивідуальність кожного з вас... і при цьому ви добре доповнили один одного. Молодці 👏👍 А ще мені після прочитання прийшли на думку слова Ліни Костенко: "Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!" Мої світлі побажання обом!🍀💫☀️
Відповісти
2023-08-12 08:53:54
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1097
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904