"Похмурі обличчя"
Кожен раз проходячи містом. Я все бачу похмурі обличчя.. І радіти немає чому, і журба все сильніша. Але як підбадьорити складних цих людей? Намагався змінити важкий погляд цей.. Тут притулку допоміг, а там врятував від образ.. Але люди не зрозуміли. Лише злість та зневагу проявляли весь час. Допоміг волонтерам, сказали: -Та він на публіку грає.. Мав бажання змінити я місто, та сказали:- Молодим тут не місце! Так і день проходив за днем. І роки йти почали все швидше. Та нажаль все ще були складнішими ті похмурі обличчя. .
2022-12-15 19:02:56
2
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2226
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5070