"Прощання"
Честер Фінч
І в піснях... Колись в піснях.. Я почую голос цей знайомий. І сам до неба дотягнувся! Знову до неї пригорнувся. Але чому на сердці втома? Сяду на потяг, їхати згодом.. Речей небагато.. -Ти вибач,що став тебе забувати.. Я просто мав би, побути з тобою ночами. Але час все минає і бачиш.. "Речей небагато" В дорозі думок є чимало. А справжніх, щирих про тебе немаю. І мене це ніяк не тримає. І в піснях... Колись в піснях.. Я почую голос цей знайомий. І сам до неба дотягнувся! Знову до неї пригорнувся. Але чому на сердці втома?
2022-11-19 23:00:33
2
0
Інші вірші поета
"Острів" "Гість з минулого" "Там буде дощ" "Серед книг"
Інші поети
Helen Monthly
@helen_monthly
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3417
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5666