"Серед Гір"

Честер Фінч

Серед гір я відповідь знайти хотів Чому життя таке несправедливе? Мені всі кажуть: Не переймайся та живи! Змінити щось,тобі це не під силу.. Пройшли роки я постарів,та мудрість прикупив Я вже гадав що відповідь знайти зумів! Але мене спустили з гір на землю Сказали що дарма роки пройшли Цю відповідь тобі вже не знайти..

2022-11-08 19:05:58

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сандра Мей

Реалії життя описано чудово. Не знаю чому так мало вподобайок(

Відповісти

2022-11-19 17:49:55

Інші вірші поета

"Ще з тих часів" "В снігах знайти хоча б хвилину" "Потяг у юність" "Коли мене не стане"

Інші поети

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Трояндочка

@Rose_Senorita

قطة صغيرة

@Psycho_Kitt

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11283

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

3984