"Слова"

Честер Фінч

Знецінені слова... втрачені... Сенс фрази забутий у метушні. Почуття близьких давно розмінені, На те, що так потрібно тобі: На п'янки, гулянки, пігулки, Битовуха та бидло-друзів, Дешеві дівки-цукерки... Одноразові ласки у свята. Знецінено слова... роздавлено... Кожному кажеш - "Люблю", Брехнею слова ті отруєні, Думаєш щасливий? Ти помиляєшся! Пускаєш дим у галасливому курнику, Серед п'яних виродків як ти, Через деякий час залишиться в пам'яті... Безглузді ночі та дні. І коли ти все ж таки схаменешся, Буде пізно, пізно повернути... Ти не встанеш більше, ти зламаєшся, Оплакувати станеш, тонути... Знецінені слова... втрачені... У білому димі, вині, порошку... Почуття близьких на дрібницю розмінені, На те, що НЕ ПОТРІБНО тобі.

2024-09-05 18:24:22

Інші вірші поета

"Дорога у Вічність" "Як не любити край" "Я граю в життя" "Місце наших мрій"

Інші поети

Mark

@dmoaa_Mark

Solo Frau

@frausolo

Venti//

@ArchontOfFreedom

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1664

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

4822