"Світло не згасне, трава не зів'яне"

Честер Фінч

Світло не згасне.. Трава не зів'яне, все залишеться нашим навіки. Ми повинні зберегти цю землю, для нащадків своїх. Все складнішим життя тут стає.. Та нехай наші діти, не побачуть складні ці часи. Хай добро для них настає. Тут темряву вбиваю потроху.. Всі люди хворі, лікуватись запізно. Хвороба у сердці, в очах, та в душі ця знемога.. Збережемо хоча би надію на Бога. Світло не згасне.. Трава не зів'яне, все залишеться нашим навіки. Але чи справді залишеться нашим.. Все залежить від наших справжніх вчинків!

2022-12-27 18:33:07

Інші вірші поета

"Дорога у Вічність" "Джокер" "У одвірках душі" "На Кордоні Весни"

Інші поети

Рада

@Rada_

Princess Girl

@Princess_life

Lone_Wolf

@Lone_Wolf

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2632

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12173