"У одвірках душі"
Честер Фінч
Я співаю пісні. Все бажаю знайти. У одвірках душі.. Особливі рядки.. Що сказав боротьба.. Не сказав вже пітьма.. І душа вже моя, визначає слова.. Та ніби все нормально, тримаюсь на плаву. Чаї п'ю, тихо сплю, та чекає весну.. Хто надворі з'явився, просто так не прийму.. Не прийму блідні лиця, та брехливу юрбу.. І людей що лиш п'ють, я таких не прийму! Я тверезо творю, алкоголь вже не друг! Все співаю пісні. І бажаю втекти, від думок цих своїх.. Все думки як ярмо! Їх би стерти давно.. Та вони, як на зло, не стираються знов..
2023-05-24 14:55:05
1
0
Інші вірші поета
"Думи про себе" "Сповідь минулих літ" "Потяг у юність" "Сам в кімнаті"
Інші поети
Kim Park Yoon
@_Love_Yourself_
TEJA
@TEJA
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1403
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11513