"Портрет на полотні"
Честер Фінч
На моїм портреті зобразили 2 лиця. Моє "ЕГО" не вмістилось на частині полотна. Кожен з нас продасть всю душу, за безмежність гаманця. Я планую іти далі, не залишу я свій шлях.. Позувати так втомився, і ці маски що надіваю часто я, їх би викинув в сміття.. Кожен день, планую на роки вперед. Та корабель все стоїть, капітан не попливе.. На моїм портреті зобразили 2 лиця. Перше це журба, а інше боротьба..
2023-07-25 22:15:01
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Lexa T Kuro
@Честер Фінч Я від щирою душі, думаю, Ви знаєте це🙏☀️
Відповісти
2023-07-26 18:33:00
Подобається
Честер Фінч
@ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ Дякую❤️
Відповісти
2023-07-26 18:33:21
1
Честер Фінч
@Lexa T Kuro Так, знаю, мені завжди приємно, читати ваші відгуки, на мою творчість❤️
Відповісти
2023-07-26 18:34:13
1
Інші вірші поета
"Меланхолія" Дід "Зізнання" "Ти до мене прийшла наче з казки"
Інші поети
Erikabney4 Abney
@Erik_Adney
ملاك عطوات
@WhiteAngel3011
Anna Gera
@my_own_story
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11444
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3813