Лицемір
Colorless
Чимало в світі нашім лицемірів, Які обманюють і брешуть нам без міри. Зловіщий погляд, посмішка крива, Це, друже, є обличчя лицеміра. Він з ким потрібно дружбу розіграє, А потім 《з'їсть》, і навіть не згадає. Тримайся від таких подалі, Якщо не хочеш жертви роль зіграти.
2018-07-23 14:43:56
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Vlad Hazda
Люблю твої вірші)))
Відповісти
2018-07-28 22:25:49
Подобається
Colorless
@Vlad Hazda Приємно знати, що моя творчість людям до вподоби)
Відповісти
2018-07-28 22:28:08
Подобається
Vlad Hazda
@Colorless може я й не людина. .. Але до вподоби ;)
Відповісти
2018-07-28 22:37:24
Подобається
Інші вірші поета
Давайте будемо кричати Так легко ненавидіти Як жаль ... Хаос емоцій та думок
Інші поети
Palak Verma
@PalakVerma
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4996
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524