Лицемір
Colorless
Чимало в світі нашім лицемірів, Які обманюють і брешуть нам без міри. Зловіщий погляд, посмішка крива, Це, друже, є обличчя лицеміра. Він з ким потрібно дружбу розіграє, А потім 《з'їсть》, і навіть не згадає. Тримайся від таких подалі, Якщо не хочеш жертви роль зіграти.
2018-07-23 14:43:56
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Vlad Hazda
Люблю твої вірші)))
Відповісти
2018-07-28 22:25:49
Подобається
Colorless
@Vlad Hazda Приємно знати, що моя творчість людям до вподоби)
Відповісти
2018-07-28 22:28:08
Подобається
Vlad Hazda
@Colorless може я й не людина. .. Але до вподоби ;)
Відповісти
2018-07-28 22:37:24
Подобається
Інші вірші поета
Як жаль ... Голос серця Так легко ненавидіти Ніби не жива
Інші поети
White_Fox_
@White_Fox_
A@ K@
@AK9197
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2153
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4318