Солдату!...

Іванка Дяків

Ми не знаєм, чи є у нас майбуття, Чи будемо жити довге життя. І чи врятуються наші вірні солдати, Котрі стали на Сході нас захищати. Хто знає чи завтра підніметься сонце, Якби не солдат, що ночами не спить. Набій за набоєм в дитячій долонці, Палає вогонь, що і змушує жить. Ми кожної ночі вимолюєм в Бога, І просим направить тебе, на вірну дорогу. Ми знаємо: Він вбереже тебе від усього злого, Й подарує щасливе повернення до рідного дому. Там мати, та що ночами не спала, Й тебе, захисника Батьківщини, чекала. В неї все дужче билося серце..., Проте вона всерівно тобі не казала. Там батько, гордість твоя навіки. Він вчив тебе вірно служити, Й сльози не проронити, захищатись. Й увесь свій народ, і Україну любити Бо твоя країна-то твоє багатство. Гордись, захищай її, щиро люби. Люби її так, як любило козацтво. Храни її так, як дитячі роки.

2018-11-08 19:30:26

4

0

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2260

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1439