Листи
Дана Язовських
В ранкових сутінках пишу листи Собі, якою стану Розірвавши пусті сторінки Залишивши старі романи. Дозволивши бути різною І людей полишати сміливо Забувати дурні казки Не боятись ганебної зради. Тихий шепіт, бурчання під ніс Я складаю душевний пазл Із розбитих колись рядків Нагромаджених мною роками. Чую кроки, я не одна Ти поряд, а отже ми разом Стискаємо руки, ковтаєм думки Запиваючи їх терпким чаєм. Закриваємо штори, не бачимо світ По ту сторону наших ілюзій Він пустий, там панує життя А не купа шалених фантазій. І довірливо знову лягаю на бік Закрив очі стаю пітьмою Мої сни прочитайте мені листи Відправлені щойно мною.
2022-02-18 19:55:29
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Це МАКСИМАЛЬНО прекрасно ✨
Відповісти
2022-02-18 19:57:29
1
Дана Язовських
@просто веселка вааай, як приємно! ❤️💞
Відповісти
2022-02-18 19:58:16
1
Інші вірші поета
Заклик Не пробачу! Віра Чумацький шлях
Інші поети
hudhaifah Siyad
@hudhaifah_siyad
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5119
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5627