Заклик
Під мирним небом, країни в вогні Мої слова кріпнуть серед руїн Тяжкий шлях свободи, без каяття Присвоїв нам волю на майбуття. Серед відвертих злочинів і брехунів Що тікають за межі, як таргани Зосталися, правді, вірні митці Хоробрі воїни та творці. Які зводять стіни фортець самобутніх Відтворюють силу від праотців Пишуть історію в кров стерши руки Кричать про єднання на рідній землі. Здіймають наш стяг, мирний як небо Як сонечко жовтий, як колоски І сльози в очах і відчай від болю Бо треба знову шаблі точить. Ставати на захист того, що любиш Коли всі навколо, як вороги Коли немає друзів хоробрих Лишилось самому піти у бій. Не ховаючи погляд, дивитись сильно Не тільки у завтра, а й в далечінь Де сходить зірка наших досягнень Де жевріє вогник, підлих країн. Чекати лишилось мало Час по хвилинам сплива Зберімось усі до купи Протримаймося до кінця.
2022-02-24 18:22:38
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Дана Язовських
дякую 💔💔🇺🇦
Відповісти
2022-02-24 19:13:53
Подобається
просто веселка
Актуальний та прекрасний вірш ✨👏✨
Відповісти
2022-02-24 19:32:17
Подобається
Дана Язовських
@просто веселка нажаль актуальний😭💔
Відповісти
2022-02-24 19:33:05
1
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2047
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2560