Мій дім, моя війна
В мій дім постукала війна Я не відкрила двері Вона безжалісно зайшла Й взяла у полонені. Мене і весь козачий рід Усіх, за милу душу І сльози, що з очей лились Залишились байдужі. Тоді узяв до рук шаблі Ми кинулись у пекло, Щоб на українській землі Ми панували, як пани. Щоб уродила нам пшениця, Щоб правда голосно луна По всіх степах і полонинах На всі століття і літа. Щоб наші діти розмовляли Не "говорили", не "болтали" І не цурались України Рідної мати і хатини. Щоб наша слава відбивалась І від Карпат і від Дніпра Ми тут господарі, не "братья" Це наша церква, двір і рать. *допоки моє серце б'ється, Україно, я буду з тобою💔
2022-02-27 13:58:12
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Дана Язовських
@Ivan Bondarchuk сподіваюсь 🇺🇦🙏
Відповісти
2022-02-27 16:48:05
1
s_olenkaaa_
Все буде Україна!💙💛
Відповісти
2022-02-27 18:33:19
1
Дана Язовських
@s_olenkaaa_ обов'язково 🇺🇦🙏💞
Відповісти
2022-02-27 20:06:28
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10822
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2505