Мій дім, моя війна
В мій дім постукала війна Я не відкрила двері Вона безжалісно зайшла Й взяла у полонені. Мене і весь козачий рід Усіх, за милу душу І сльози, що з очей лились Залишились байдужі. Тоді узяв до рук шаблі Ми кинулись у пекло, Щоб на українській землі Ми панували, як пани. Щоб уродила нам пшениця, Щоб правда голосно луна По всіх степах і полонинах На всі століття і літа. Щоб наші діти розмовляли Не "говорили", не "болтали" І не цурались України Рідної мати і хатини. Щоб наша слава відбивалась І від Карпат і від Дніпра Ми тут господарі, не "братья" Це наша церква, двір і рать. *допоки моє серце б'ється, Україно, я буду з тобою💔
2022-02-27 13:58:12
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Дана Язовських
@Ivan Bondarchuk сподіваюсь 🇺🇦🙏
Відповісти
2022-02-27 16:48:05
1
s_olenkaaa_
Все буде Україна!💙💛
Відповісти
2022-02-27 18:33:19
1
Дана Язовських
@s_olenkaaa_ обов'язково 🇺🇦🙏💞
Відповісти
2022-02-27 20:06:28
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4842
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3438