Прірва
В пустинній кімнаті я ходжу по колу, я ходжу по колу довкола розколу, моя особистість сидить в коридорі мене ігнорує, ковиряє підлогу. Я хочу вдихнути, та легені пусті, повітря в кімнаті не більше чим в банці. Тремтячими пальцями, замітая сліди, крокує в кутку темна пляма нещастя. Зазернеш мені в очі - не побачиш нічого, мій череп пустий, мозок захопила пітьма. В пустинній кімнаті я ходжу по колу, та намагаюсь згадати слова.
2023-04-28 23:00:41
4
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8761
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1583