Блог
Всі
Вірші
Всі
Усмішка
Скільки разів намагалась забути
Та з розуму зводить усмішка твоя
Не знаю що далі робити, як бути
Наче зупинилась для мене Земля
Як бачу тебе, зникають тривоги
Від усмішки твоєї я божевільна
Куди мені йти,де шукати підмоги
Просто незнаю. Вмираю повільно
Знову я відпускаю. Та далі, і далі
Закохуюсь. Неначе в перший раз.
Розвішую дані Коханням медалі
З зображенням усмішки й сотень образ
Невже ж отак закохатися можна
В усмішки твоєї незвідану силу
Стежити за тобою секунду кожну
Навіть стоячи на краю обриву
Забудеш, підеш. Та чуєш, ніколи
Не забуду ніколи я твоєї усмішки
Нехай немов шип у серце колить
Вона. А я піду. Далеко, в сутінки...
Вона. Вона дарує мені життя...
Твоя. Твоя ніжна і лагідна
усмішка...
7
4
408
Трагедія на Чорнобильській АЕС
1:28. Звичайна ніч, Зорі.
Все місто спить. Ніхто не зна
Що смерть прийде у Чорнобиль
Як та нежданая біда
Та чути ось страшний удар
Гучні сирени, вогню язики
Багато життів відразу забрав
А інші ледь вогонь перемогли
Вона чекала вдома тата,
А ця коханого свого чекала
Та звістка не прийшла ніяка
Яка біда, країна ще не знала
Міська лікарня. Опіки пожежних.
Сльзи, біль, битва за життя
Скоро всі санітари і медсестри
Захворіють.Помруть.Полетять у небеса
Вже 32 роки минуло з часу того
Коли радіація вибухала хмарою
Лишилось лише молитись Богові
Та Чорнобиль залишився
примарою
~26.04.2018~
10
4
605
Дівчина із парасолькою
Вечірнє сонце заховалося в імлу
Дівча прикрилось парасолькою
І щось шепоче в телефон йому
Поки краплі створюють мелодію
Повітря свіже. А у парку тихо.
Ніби не була гроза годину тому
Відлуннує слова у телефоні ехо
І вже не чуть стогнання грому
Довкола так чарівно і прекрасно
Немає діла до сліз нікому і ніде
А сльози течуть по обиччю рясно
Дівча із парасолькою кудись іде
Та ні,не йде. Біжить у центр міста
Поближче до людей які лишень
Оговталися й сіли у кафе поїсти
Нагадуючи сірих і дурних мишей
Дурних? Ніхто ж не здогадається
Що Дівчина із парасолькою, вона
Піти на дах будинку збирається
Стрибнути й полетіти в небеса
Пізно, її уже ніяк не зупинити
Стоїть із парасолькою на краю
Серденько молоде ще хтіло жити
Та скільки мучитися воно має?
Одна мить. Парасолька полетіла
І на тротуарі тіло мертве вже
З любов'ю поквитатися не вміла
Поквиталась і з собою теж
На даху лишився телефон
І повідомлення майнуло:
"Вибач, я пожартував, моя любов.
Ніякої зради і не було."
Вечірнє сонце заховалося в імлу
Прокинулися знов пориви вітру
Віднесло знов у парк парасольку
І стогін грому розкинувся по місту.
~22.04.2018~
5
9
777
