رسالة تهنئة
هل تقرأ هذه الحروف المتعثرة و الألفاظ المبعثرة ذات الوقع المبتور و المعنى المعدوم و الوجود الممزق؟ هل ترى هذه الملامح الممسوحة و الأحاديث المذبوحة من ذكرياتنا المغتالة و ليالينا الملتاعة؟ لم يكن هذا بسبب خطيئتك الفاجرة، بل بسببي... أدركت -متأخرة- أننا نتجاهل من يقدسوننا، و نعير المزيد من الانتباه لأولئك الذين يتجاهلوننا. أولست مثيرة للشفقة؟ حتى انني أخط حروفا الآن محاولة كتابة رسالة تهنئة لك بعيد ميلادك السابع و العشرين! ليوقف احدكم هذه المهزلة رجاء! حاولت -عوض ذلك- نقش حروف تنقل مرارة الجوى الذي قتل وجودي بحلولك حلول لعنة مدمرة، لإبداء تفجع محرف و إعلان حسرة فانية فناء برودك السام كالوباء. فجف الحبر فجأة و تطايرت اشلاء الورق في الأرجاء. و انتهى بي الأمر ارتب هذه الحروف التي تتخلل ندوب فؤادي فأتمنى لك عيد ميلاد سعيد كانت هديتي المتواضعة له كبريائي المكسور.
2020-07-26 15:50:54
13
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Sophie
@Mati Mati ايه كمية الكيوتنس دي؟❤💔
Відповісти
2020-07-26 17:20:34
Подобається
KIM YONA
ايه الفخامه ديه ايه الفخامه دهه😳⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩
Відповісти
2020-07-26 18:57:51
1
Sophie
@KIM YONA حبيبي❤❤
Відповісти
2020-07-26 20:50:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2281
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2493