قربان

Sophie

رائحة البخور تزكم الأنوف و أصوات ترنيمات و همهمات الرهبان أضفت على الليلة الكَأْدَاءُ هالة من القدسية... جو من الهدوء و الرهبة حل على المكان كأن مَوجا من البَحْرِ أَرْخَى سُدولَهُ عَليهمّ بأَنْواعِ الهُمُومِ ليبتلوا...اعتلت هي منصة المذبح تجر خلفها عباءتها الداكنة لتعانق الأنظار الأرضية الترابية خشوعا ... اعتدلت امامهم لتنطق بصوت جهوري حاد اجفل القلوب قبل الأجساد.. "أيا عبادي المخلصين...ها انا ذا اقف امامكم بسموي و عظمتي ...سيدتكم و مالكتكم...وهبتكم شرف رؤيتي انتم دونا عن غيركم فانحنو لي" انحنت الصفوف واحدا تلوى الآخر حتى كادت الوجوه تقبل الأرض خشية "الليلة هي الليلة المنشودة، الليلة العظمى... الليلة ساختار احدكم لينال شرف تقديم روحه قربانا لي اباركها ببركتي و اطهرها من دنس خطاياه فاعتدلو الآن ..." نقلت انظارها ببطئ بين الصفوف المعتدلة و الرؤوس المطأطأة امام حضرتها لتقع انظارها اخيرا على شاب يكاد يكون ارتعاد جسده ظاهرا للحشد الواقف حوله "انت! ..انت من سيفديني بروحه اليوم.. فلتتقدم للمذبح لنتم الطقوس المقدسة" رائحة البخور تخنق الانفاس و أصوات الترنيمات و النحيب و العويل أضفى على الليلة ذات الوحم هالة من الحزن... ممشى زين جانبيه بمشاعل منقوشة بإتقان يؤدي مباشرة للمذبح المقدس يسير عليه فتى رسم التوتر بصمته على ملامحه...يكاد يخر أرضا جراء خطواته المبعثرة و المرتبكة ... اعتلى المذبح ثم وقف بخشوع امامها ينزل ابصاره أرضا فالقاعدة الأولى التي علمتها له والدته منذ صغره "لا تنظر ابدا في عيني السيدة". تقدمت منه ببطئ خانق كالتفاف حبل المشانق على الأعناق، توقفت أمامه ثم وضعت يدها على رأسه و بدأت بالتمتمة..علت الهمهمات و كتمت الأنفاس تنتظر خطوة سيدتهم القادمة ... فجأة توقفت و نظرت مباشرة في عيني "قربانها" كما أطلقت عليه ... عادت خطوة إلى الوراء و سحبت سيفها من الغمد...لحظات قليلة و استقر رأس الشاب... بجانبه سالت الدماء على المذبح و نظر الجميع إلى الجثة الهامدة بفزع...البعض عقدت الصدمة لسانه و البعض يحاول قدر الإمكان كتم شهقاته التي تحاول الخروج شاهدة على الليلة الدموية التي حضرها اصحابها... قربت السيف من وجهها...و لعقت الدماء العالقة عليه متلذذة... ثم رمته أرضا و وجهت انظارها للحشد الواقف أمامها فانحنى الجميع لها مرددين بصوت واحد: "امين" "امين" لتومئ برضى و تنزل عن المذبح تجر خلفها العباءة الداكنة بكبرياء ...

2020-07-27 20:47:02

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Shorouk

انتي موهوبة بجد

Відповісти

2020-07-27 21:34:30

1

Sophie

@Shorouk احييه كنت من شوية كاتبة أنها من أسوء ما كتبت 🌚😂💔 عارفة المعنويات؟ ↖↖↖↖↖

Відповісти

2020-07-27 21:36:23

Подобається

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

2417

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1929