CRAPZ - Розовая Начинка
Дмитрий Шов
У неё для меня розовая начинка Её красные губы цвета клубника Мы не закончим с ней до утра Это для всех очень громкая игра Наши тела от одежды свободны Чувствуем друг от друга заботу Соседи будут нами недовольны Когда завтра пойдут на работу Мы вырываемся из своих тел Кроме нас с ней никто несмел Чужие глаза прожигают пол Воздух пропах от сигаретных смол Мы вырываемся из своих тел Кроме нас с ней никто несмел Чужие глаза прожигают пол Воздух пропах от сигаретных смол Её глаза поймать было сложно Но встретившись стало возможно Что мы чувствуем одно и тоже Соприкасаясь к мягкой коже Она также хотела сильно меня И я знаю что она бы не лгала Взявшись за руки пошли домой Наслаждаться только собой Мы вырываемся из своих тел Кроме нас с ней никто несмел Чужие глаза прожигают пол Воздух пропах от сигаретных смол Мы вырываемся из своих тел Кроме нас с ней никто несмел Чужие глаза прожигают пол Воздух пропах от сигаретных смол
2022-10-05 05:44:40
0
0
Інші вірші поета
CRAPZ - Смотри В Камеру, Детка CRAPZ - Мгновенно Согрел CRAPZ - Сонное Дитя CRAPZ - Два Грамма Для Обмана
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4455
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11943