On a tous nos fissures
On a tous nos fissures Mais on essaie de faire bonne figure On a tous nos failures Sous bon ou mauvais augure On a tous des failles Chacun de ses propres tailles On a tous nos batailles Ce sentiment que tout déraille On a tous un masque Pour cacher nos frasques On a tous un casque Pour encaisser les bourrasques On a tous un désir de gloire Replié au fond du désespoir On a tous une histoire Qui nous fait fuir le miroir On rêve tous de cette lumière Pour nous révéler à ciel ouvert On rêve tous d'un repère D'une personne qui nous éclaire On rêve tous de reconnaissance Qu'enfin quelqu'un voit notre essence On rêve tous d'une renaissance Pour éclore plus fort qu'à notre naissance On a tous des failles mais on a tous un éclat Trouve ta vérité, et toi aussi tu brilleras À tous ceux qui manquent de confiance en eux .~☆
2020-10-12 18:53:45
15
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Akikogirl
C'est vraiment très beau !
Відповісти
2020-10-14 07:24:26
2
EightNoAme
@Akikogirl Merci beaucoup ! :)
Відповісти
2020-10-14 10:23:07
Подобається
EightNoAme
Anw merci beaucoup c'est adorable, tes mots me touchent 🥺
Відповісти
2020-10-29 22:19:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3053
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208