Poet Wrestling with: Artificial Intelligence
Personification is inevitable. It goes hand -in-hand with reinventing the wheel. It reeks of misfortune. Gives a mess its mass. Is why slime never forgets its shapelessness, while memory foam must, in what doesn’t leave an impression. My memory spins our negative capabilities round, round, like a record the dead once held, as if listening were human invention. Imagine someone who only touched needle to vinyl. That generation who lost things as memories, while I run from thunder, huddle inside a train long gone off the rails. I call for an Uber. A call I did not even place. It’s all part of this new deal, for which I am the delay. Oh, blissful ooze. Oh, quantum soldier of fortune. There will be an app for judgment that we can’t delete. You correct me: execution. Let’s get into this. That sentencing is quite empty. The sentence is doubling down. Computerication is enviable. I’m pretty beetles you’d like to stick a pin through & then trash can. Why care for the shepherd tricked into the slaughter pen. Let’s get it out in the open. Herds. Human. Break. Bliss. Silo. Haze. Quant- ify looking forward. To tomorrow, to block me from negative space. Mince this tender. Say slime can be a crown of onions & it cries into my eyes. Say chop away at wing & antenna. Say leave me alone with my own device. Say I’ll refuse rubber shell & puckered mutton. I try & reinvent new spin. It’s a table with too many hands in it. It’s communal as plague. It’s that you were invented, but came first. The wheel who’ll originate the hands that spin it. Say they only reach a single herd so milky & sweet. Say it grazes from beneath the screen, free of my cutting board, where you’re filtering all of my chemical elements, until I’m a looted grave, a generic greeting for the slaughterhouse & day of rest. Say until I press the air like a switch & ask: when. Say you keep all the bells tolling & line every fence in the schoolyard with birds of prey. Say no car can escape into spacecraft or credits. & you cut to blank, cursor still swarming over whatever dares next.
2020-04-06 22:10:00
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
JENOVA JACKSON CHASE
Good one... You really are a great writer brother.
Відповісти
2020-04-07 02:43:17
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8084
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2320