Te vagy...
Eperke15
Te vagy az oxigénem a szorult helyzetekben, Te vagy a gyógyszerem a vészhelyzetekben. Te vagy az értelem ebben a borzalomban ami körül vesz, Te vagy az érzelem ebben az unalomban ami lassan őrülté tesz. Miért ilyen nehéz feléd haladnom? Miért ilyen nehéz eléd szaladnom? Miért ilyen nehéz a hiányodat elviselnem? Miért ilyen nehéz a problémáimat nélküled cipelnem? Miért ilyen nehéz az irányodban maradnom? Miért ilyen nehéz a világodban ragadnom? Miért ilyen nehéz nem téged akarnom? Miért ilyen nehéz érted ketté szakadnom? Miért nem lehetek mellette, hogy ő másé ne lehessen? Miért nem tehetek ellene, hogy ő másképp tehessen? Miért akarom, hogy ő is szeressen? Miért harcolok, hogy ő is nevessen? Te vagy a kábítószerem, Te vagy a csábító fegyverem. Te vagy a lélegzetem, Te vagy a végzetem. Vajon csak én láttam őt tökéletesnek? Vajon csak én nem tartottam őt fölöslegesnek? Vajon csak én akartam őt különlegessé tenni? Vajon csak érte próbáltam becsületes lenni?
2019-09-13 16:23:51
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
MyYurachka
Olyan szép... ❤
Відповісти
2019-09-13 17:47:00
1
Eperke15
@MyYurachka Köszönöm szépen ❤️
Відповісти
2023-02-02 21:49:42
Подобається
Інші вірші поета
Szeretném Fény és sötétség Szeretet és szerelem Az a hely
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1561
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1593