Смерть і народження
Євгеній Назаренко
На місто падає вода Крізь хмар густих тоненькі ранки Предсмертно борсалась весна Брудним мастилом навкруг ганку Відспівували голоси У переході гітаристів Весну. Розгулювали пси Похмурим і скорботним містом Дома стояли в самоті Скидались на надгробні плити А нерухомі ліхтарі - Стояли мов могильні квіти Здавалось помирає світ Разом із сяючим світанком Та літо народилось від Проміння заспаного ранку
2023-09-26 11:34:04
3
0
Інші вірші поета
Спогади Надія Кохати Один
Інші поети
J. Allman
@jj_allman
Maria
@maybe_baby
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2806
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2054