Надія
Євгеній Назаренко
До вікна в моєму домі Прилипла ніч сумним лицем А сонце впало їй за комір А місяць слугував вінцем Заснули верби, нахиливши Тонкі ключиці до землі Оголені, рожеві криши Тримали зорі угорі Заснуло все в обіймах ночи І тільки хмурі ліхтарі Заплакані втирали очи До дня прийдешньої зорі
2023-09-09 09:48:49
4
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Євгеній Назаренко
@Регіна Касі Ваш хлопець сценарист цього фільму?)
Відповісти
2023-11-04 11:12:08
1
Євгеній Назаренко
@Регіна Касі Так якщо ваш хлопчик не пише вірші, як віно може написати краще, чи хтось? Десь тут є прогалина у логіці) І якщо ви поезію називаєте "віршиками мильної опери", то ви і свою творчість обесцінюєте, чомусь...
Відповісти
2023-11-04 11:15:16
1
Євгеній Назаренко
@Регіна Касі Згоден, з цим фактом не посперечаєшся навіть) "Я віднайшов свій спокій у вирі думок, Не мучить більше ржавий заскок". Тому краще не мучити цей заскок😂
Відповісти
2023-11-05 12:49:09
Подобається
Інші вірші поета
Спогади Смерть і народження Кохати Один
Інші поети
yoona
@yoona_yeol
Kary
@Driming_comes
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2729
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2237