Надія

Євгеній Назаренко

До вікна в моєму домі Прилипла ніч сумним лицем А сонце впало їй за комір А місяць слугував вінцем Заснули верби, нахиливши Тонкі ключиці до землі Оголені, рожеві криши Тримали зорі угорі Заснуло все в обіймах ночи І тільки хмурі ліхтарі Заплакані втирали очи До дня прийдешньої зорі

2023-09-09 09:48:49

4

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Євгеній Назаренко

@Регіна Касі Ваш хлопець сценарист цього фільму?)

Відповісти

2023-11-04 11:12:08

1

Євгеній Назаренко

@Регіна Касі Так якщо ваш хлопчик не пише вірші, як віно може написати краще, чи хтось? Десь тут є прогалина у логіці) І якщо ви поезію називаєте "віршиками мильної опери", то ви і свою творчість обесцінюєте, чомусь...

Відповісти

2023-11-04 11:15:16

1

Євгеній Назаренко

@Регіна Касі Згоден, з цим фактом не посперечаєшся навіть) "Я віднайшов свій спокій у вирі думок, Не мучить більше ржавий заскок". Тому краще не мучити цей заскок😂

Відповісти

2023-11-05 12:49:09

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5798

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1910