Надія
До вікна в моєму домі Прилипла ніч сумним лицем А сонце впало їй за комір А місяць слугував вінцем Заснули верби, нахиливши Тонкі ключиці до землі Оголені, рожеві криши Тримали зорі угорі Заснуло все в обіймах ночи І тільки хмурі ліхтарі Заплакані втирали очи До дня прийдешньої зорі
2023-09-09 09:48:49
4
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Євгеній Назаренко
@Регіна Касі Ваш хлопець сценарист цього фільму?)
Відповісти
2023-11-04 11:12:08
1
Євгеній Назаренко
@Регіна Касі Так якщо ваш хлопчик не пише вірші, як віно може написати краще, чи хтось? Десь тут є прогалина у логіці) І якщо ви поезію називаєте "віршиками мильної опери", то ви і свою творчість обесцінюєте, чомусь...
Відповісти
2023-11-04 11:15:16
1
Євгеній Назаренко
@Регіна Касі Згоден, з цим фактом не посперечаєшся навіть) "Я віднайшов свій спокій у вирі думок, Не мучить більше ржавий заскок". Тому краще не мучити цей заскок😂
Відповісти
2023-11-05 12:49:09
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2326
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2359