Один

Євгеній Назаренко

Гроза-блудяга містом шаста Наповнений струмами блиск Роздмуханий немов багаття Над містом лампою завис Я вийшов в ніч, киплять калюжі Мов первоцвіти по весні З землі здіймаються задублі В залізних брюках ліхтарі У галереї мертвих вулиць Живі картини на стінах А на обличчах не поснулих Вуста обмочені в словах Листва водила хороводи За руки взявши темноту Десь високо тулились зорі Не відчувавши самоту А я ходив, чекав допоки Мене спокусить п'янкий сон І теж похмурий і самотній Блукав по небу місяць-слон

2023-08-15 15:32:25

Інші вірші поета

Спогади Надія Смерть і народження Кохати

Інші поети

Рома Райн

@raynrom

Твой человечек

@lania

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1614

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1844