Один

Євгеній Назаренко

Гроза-блудяга містом шаста Наповнений струмами блиск Роздмуханий немов багаття Над містом лампою завис Я вийшов в ніч, киплять калюжі Мов первоцвіти по весні З землі здіймаються задублі В залізних брюках ліхтарі У галереї мертвих вулиць Живі картини на стінах А на обличчах не поснулих Вуста обмочені в словах Листва водила хороводи За руки взявши темноту Десь високо тулились зорі Не відчувавши самоту А я ходив, чекав допоки Мене спокусить п'янкий сон І теж похмурий і самотній Блукав по небу місяць-слон

2023-08-15 15:32:25

Інші вірші поета

Надія Смерть і народження Кохати Спогади

Інші поети

Mari Bloodycake

@mari_bloodycake

нnw αsω

@hnwasw14

Lucy

@kayla_deyvis

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

1725

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4733