Один
Євгеній Назаренко
Гроза-блудяга містом шаста Наповнений струмами блиск Роздмуханий немов багаття Над містом лампою завис Я вийшов в ніч, киплять калюжі Мов первоцвіти по весні З землі здіймаються задублі В залізних брюках ліхтарі У галереї мертвих вулиць Живі картини на стінах А на обличчах не поснулих Вуста обмочені в словах Листва водила хороводи За руки взявши темноту Десь високо тулились зорі Не відчувавши самоту А я ходив, чекав допоки Мене спокусить п'янкий сон І теж похмурий і самотній Блукав по небу місяць-слон
2023-08-15 15:32:25
2
0
Інші вірші поета
Спогади Смерть і народження Надія Кохати
Інші поети
Pavlik Panko
@Pavlo_Panko
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8943
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2508